Несподівана зустріч

Улітку, як завжди, ми з моєю двоюрідною сестрою Олею приїжджаємо до дідуся та бабусі в село. Воно знаходиться неподалік від нашого міста. Мене дуже приваблює сільська мальовнича природа: зелені пагорби, сосновий лісок, польові квіти на безмежних степах. Вранці сонце освічує своїми промінчиками верхівки дерев і будинки.

У перший день після нашого приїзду, поспілкувавшись з бабусею, ми з Олею вирішили піти на той чарівний пагорб, що так нам подобався. Ми взяли з собою простирадло, щоб поніжитися на сонці. Цілий день ми провели серед буяння зелених трав і квітів. Та ось прийшов час повертатися додому, і ми почали швидко збирати речі, поки не посутеніло.

Наша дорога вела через село. Ідучи, ми стиха розмовляли, але раптом Оля зупинилася. Згодом ми почули якісь дивні звуки, що доносилися з кущів. Відхиливши розлогі гілочки одного кущика, ми побачили маленьке цуценя. Воно, кошлатеньке й таке беззахисне, жалібно пищало. Звідки воно тут узялося? Може, загубилося… А, може, якась жорстока людина покинула його тут напризволяще? Так захотілося допомогти малому! І ми не втрималися, вирішили взяти цуцика із собою. Оля витягла його та подала мені. Я притулила його до себе й відчула, як теплий язичок лиже мої пальці. Обережно ми поклали його в кошик та понесли додому.

Коли бабуся побачила нашу знахідку, то дуже зраділа. Вона любить тварин і вважає, що їх потрібно доглядати, відповідально ставитися до них. Ми нагодували маленького, напоїли молоком. Нарешті малесеньке створіння було в безпеці. Мабуть, відчувши це, воно спокійно заснуло в кошику.

-  Дівчата! А як же ми його назвемо? – спитала бабуся.

Справді потрібно дібрати гарну кличку.

-  Може, Бім? – спитала я.

-  А чому так? – відгукнулася Оля.

-  Дивись, у нього одне вушко чорненьке. Пам’ятаєш Білий Бім і Чорне Вухо?

-  Дійсно, як я сама не додумалася!

         Бабуся з дідусем вирішили змайструвати для собаки затишну будку – на майбутнє, як підросте.

         Пройшов час, і Бім виріс. Це собака з великим серцем! Він і розважить, і захистить від злодіїв, і ніколи не зрадить. Для нас усіх Бім – утілення любові і добра. Думаю, що він завжди буде вдячний нам за порятунок, за те, що не залишили тоді. І з кожним приїздом він зустрічає нас веселим гавкотінням

Ось така пригода сталася з нами влітку.