Непряма мова — це чуже мовлення, уведене автором розповіді в текст у формі частини складного речення. Вона передає (але не дослівно) лише зміст чужого мовлення, не зберігаючи його лексичних особливостей, емоційного забарвлення.
Для заміни прямої мови непрямою використовують:
1. Складне речення із сполучником що:
А хмари біліли, і гомоніли сині потоки: «Справедлива душа чарується небом, а чорна — смертю» (Гр. Тютюнник).→ А хмари біліли, і гомоніли сині потоки про те, що справедлива душа чарується небом, а чорна — смертю.
2. Складне речення із сполучником щоб:
«Намалюйте мені оцю ніч, — каже до Берестецького Марися Павлівна. — Настрій оцей, і нічну музику неба, і птахів отих, що їх нам не видно» (О. Гончар). → Марися Павлівна попросила Берестецького, щоб він намалював їй оцю ніч, настрій оцей, і нічну музику неба, і птахів отих, що їх їм не видно.
3. Складне речення із сполучником чи:
«Мамо, — питаю, — то льони цвітуть?» (О. Гончар). → Питаю в мами, чи то льони цвітуть.
4. Складне речення із сполучником хай (нехай):
Учитель порадив: «Усі збирайтесь о сьомій». → Учитель порадив, хай би всі збирались о сьомій.
5. Складне речення із сполучниками ніби, мов, немов, наче, неначе:
«Право на побачення треба заробити», — міркував Борис Савович (О. Гончар). → Борис Савович міркував, ніби право на побачення треба заробити.
6. Просте речення, ускладнене вставною конструкцією, що вказує на джерело повідомлення:
Газети повідомляють: «У цьому році очікується високий урожай збіжжя». → У цьому році, за повідомленням газет, очікується високий урожай збіжжя.
7. Просте речення з поширеним додатком:
Мама йому строго наказала: «Не виходь до вуличних хлопчаків!» (За В. Винниченком). → Мама йому строго наказала не виходити до вуличних хлопчаків.
Перебудуйте речення з прямою мовою на речення з непрямою мовою.
1. «Не жалій часу на читання!» - радив переписувач літописів Іван Томашевський.
2. «Чого зажурився, мій любий козаче?» - питає дівчина вродлива.
3. Дівчинка грайливо відповіла: "Я вже доросла."
4. А мати вийшла на поріг і мовила: «Вертайся, сину!»
5. «А я знаю, як тебе звати»,— довірливо каже дівчина.
6. «А комарів було! — захоплювався спогадами дід.— Дихати нічим, повірите, та здорові, як ведмеді». | 
