Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
Блог
Головна » 2013 » Листопад » 10 » Теорія літератури. Анафора
17:30 Теорія літератури. Анафора |
АНАФОРА
1. Анафора (від гр. anaphora - винесення нагору) - повторення слова або віршованого рядка.
2. Анафора створюється шляхом повтору початку речення, поетичного рядка, строфи, прозової фрази, абзацу, слова чи групи слів.
3. Анафора (повторення)
- стилістична фігура, яка утворюється повтором слів або словосполучень
на початку суміжних мовних одиниць (єдинопочаток).
Наприклад:
Хіба забув Катерину?
Хіба не пізнаєш?
Подивись, мій голубе,
Подивись, на мене:
Я Катруся твоя люба.
Т. Шевченко
У поемі М.Рильського "Слово про рідну матір" кожна нова строфа починається піднесенням і урочистим рядком:
Благословен той день і час...
Благословенна ти в віках...
Благословенні ви, сліди...
Анафора - форма організації поетичної мови.
Зустрічається
анафора і в епічних творах. Так, кожний із дванадцяти роділів повісті
Квітки-Основ'яненка "Конотопська відьма" починається фразою: "Смутний і
невеселий...". "Смутно і невесело...", "Смутна і невесела...".
Ця
анафора є засобом комічного, бо вона - контраст між похмурим настроєм
персонажа і сатирично-гумористичним сприйняттям його читачем.
В
окремих прозових творах анафора виконує емоційно-підсилювальну роль
значення окремого слова, служить окрасою змісту. Прикладом такого тексту
є художня замальовка О. Драганюк "Слово про слово".
"Слово...
Небесне неоціненне багатство, дароване людству. Змінюються пори року,
пролітають літа, люди помирають і народжуються, щодня сходить і заходить
сонце, річка то міліє, то виходить із берегів, але в цій життєвій
метушні живе вічне і незмінне - слово. Його топчуть і зневажають,
оберігають і возвеличують, воно може поранити і водночас ощасливити...
Слово - це пісня, що звучить із ніжних материнських губ, яка окриляє і надає сили.
Слово - це душа нації, воно оберігає державу, відображає її самобутність і неповторність.
Слово - це любов, щира і взаємна.
Слово - це криниця поезій, що так тривожать серце и ранять душу.
Слово - це віра, тверда і непорушна.
Слово - це сила народу і людини, сила, завдяки якій існує нація.
Тож
бережімо його, вічний і світлий скарб - слово! Бо поки живе слово, доти
крутиться земля, по якій люди щодня сіють мільйони справ, передаючи з
покоління в покоління свій скарб". |
|
Переглядів: 675 |
Додав: Admin77
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
