Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 6 Гостей: 6 Користувачів: 0
|
Блог
Головна » 2013 » Листопад » 10 » Теорія літератури. Епіфора
17:29 Теорія літератури. Епіфора |
ЕПІФОРА
1. Епіфора -
стилістичний засіб, що полягає в повторенні однакових висловів, слів
або звукових сполучень у кінці вішових рядків чи строф із метою
посилення виразності поетичної мови.
2. Епіфора (гр. epiphora -
повторення) - фігура художньої мови, коли однакові слова, фрази,
сполучення звуків повторюється в кінці рядків, строф - якщо це поезія, у
кінці речень, уривків - у прозі.
Наприклад:
Як тепло пахне хліб!
Любов'ю трударів,
І радістю земною,
І сонцем, що всміхається весною,
І щастям наших неповторних діб.
Духмяно пахне хліб.
П.Воронько
Трапляються
випадки, коли епіфора виконує роль стержня оповіді, у якій образові
реалії контрастують, тим самим створюються напруженість інтонаційного
ладу. Прикладом такого емоційного стану є твір Т.Шевченка "Не додому
вночі йдучи".
Наступає свято...
Тяжко його, друже-брате,
Самому стрічати
У пустині. Завтра рано
Заревуть дзвіниці
В Україні; завтра рано
До церкви молитися
Підуть люде... завтра ж рано
Завиє голодний
Звір в пустині і повіє
Ураган холодний.
І занесе піском, снігом
Курінь - мою хату.
Отак мені доведеться
Свято зустрічати.
"Завтра
рано" - наче оголений нерв. Протиставлення свята на Україні і поетового
буття в неволі, відчай, безнаді - у зображенні, передачі цього
найактивніша роль епіфори.
Епіфора - явище протилежне до анафори. Поєднання анафори з епіфорою називають симплокою. |
|
Переглядів: 1207 |
Додав: Admin77
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
