РЕФРЕН
1. Рефрен -
уривок тексту, який час від часу повторюється, допомагаючи тіснішому
об'єднанню його компонентів і наголошуючи на певному аспекті думки.
2. Рефрен (франц. refren)
- приспів, композиційний прийом, що служить концентрації семантичних
нюансів, наголошення на основній ідеї поетичного твору, здійснюється
повторенням у кінці кожної строфи, компактної одиниці ритмічного
членування твору, слова, рядка чи цілої строфи, що концентрує головну
ідею.
3. Рефрен (чи приспів у пісні) - це рядок чи кілька
рядків, які повторюються (іноді з незначними змінами) у кінці кожної
строфи (куплета) чи групи строф вірша.
Наприклад:
Та орав мужик край дороги, /2
Гей, цоб! Цабе, рябий, трру!
Край дороги!
Та воли в нього круторогі, /2
Гей, цоб! Цаб, рябий, трру!
Круторогі!
З народної пісні
Ой вийди, місяцю,
Ой вийди, місяцю, /2
Ти на нашу вулицю, /2
Ой на нашій вулиці, /2
А всі хлопці - молодці, /2
Ой нема найкращого, /2
Як молодий Іванко! /2
Ой нема найкращої, /2
Як молода Галюня.
"Веснянка"
Здебільшого
рефрен підкреслює найважливішу думку твору. У прозових творах рефрен -
це фраза, яка час від часу повторюється, щоб наголосити на певній думці,
особливо звернути на неї увагу. Прикладом може бути фраза "Я не можу
бути самотнім", яка кілька разів повторюється на початку новели М.
Коцюбинського "Intermezzo".
Тренувальні вправи
1.
Прочитайте поезії. Зясуйте різновиди синтаксичних фігур (повторів). З
якою метою, на вашу думку, поети послуговуються цими фігурами?
1. Прости меня, земле, дурість мою.
Прости, коли щось не вмію.
Я дурість ледачу працею вб'ю,
Під зливою дум змужнію.
Літа не чекають. Мій шлях нелегкий,
Спішу все пізнать і збагнути.
Прости мені, земле, коли не такий,
Як треба синам твоїм бути.
В. Симоненко
2. Ти чуєш: плачуть по мені,
Ти чуєш: плачуть за тобою.
У множині і в однині
Тобою плачуть, плачуть мною...
М.Вінграновський
3. Качки летять! Марієчко - качки...
Качки летять! У крилах свище небо...
Важкі соми пригублюють качки,
І жовкне білий світ навколо тебе.
М. Вінграновський
4. Скільки ніжності в Ваших долонях,
Скільки зоряних в зорях казок...
Знов палаю в солодкім полоні,
Знов Сахара, жага і пісок.
Є.Маланюк
5. Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталась тільки надія одна:
Надія вернутися ще раз на Вкраїну,
Поглянуть іще раз на рідну країну.
Поглянуть іще раз на синій Дніпро -
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянуть іще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки...
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталась тільки надія одна.
Леся Українка
6. Ніч тиха і темна була.
Я стояла, мій друже, з тобою;
Я дивилася на тебе з журбою,
Нічка тиха і темна була...
Леся Українка |
