|
№1. - Спишіть, підкресліть додатки, позначивши їх: прямі, непрямі.
Верба. Здається, звичайне собі дерево, а скільки з
ним пов’язано цікавих історій. Вона стала своєрідним символом нашого народу. Не випадково великий Кобзар, перебуваючи на
заслані, висадив у пустелі саме вербову гілочку, приживив її, виходив. Вона нагадувала
йому рідну Україну. У знак великої уваги до геніального
поета і художника казахський народ любовно оберігає ту символічну реліквію і до
сьогодні (В. Скуратівський).
№2. - Поширте речення додатками, вказуючи, прямі вони чи непрямі.
1. Холодні осінні тумани клубочаться вгорі. 2.
Плачуть голі дерева, плачуть солом’яні стріхи. 3. Сонце світило, як літом. 4. Сонце
було вже низько. Сніги впали великі (З творів М. Коцюбинського).
№ 3. - Випишіть
додатки із словами, до яких вони відносяться. Зробіть розбір у такій
послідовності: а) на яке питання відповідає; б) якою частиною мови виражений;
в) тип зв’язку зі словом, до якого відноситься; г) прямий чи непрямий.
У глибині
серця кожної людини горить вогник пам’яті, вогник спогадів, який все життя
освітлює дороге і незабутнє. У його сяйві йдуть із нами
нероздільно крізь роки перші вчителі, перші наставники в труді, перші діяння на
благо рідної Вітчизни. Усе життя в нашій пам’яті бринить
материнська пісня, батьківська порада, краса незрадливої дружби, а прагнення
зробити щось велике і прекрасне в ім’я народу ще з дитинства стає почуттям
нероздільності з рідною землею, з її історією і природою, з усіма величними
справами, які вирішує рідний народ (М. Нагнибіда).
|
